22
березня 1945 року на хуторі Пеньки (Борщівський р-н) у
жорстокому бою з енкаведистами смертю героїв впали повстанці УПА з боївки
Євстахія Петраса (Жука). Після чергової кривавої операції над мирними жителями
в селі Глибочку Борщівського району оперативна група військ НКВС направилась
машинами до Озерян, щоб зірвати чергову операцію в
селах Капустинці, Заболотівка та інших, 20 березня 1945 р. енкаведистам
перекрила дорогу боївка СБ під проводом командира Жука .
Влаштувавши засідку у лісі під Констанцією,
патріоти знищили 2 машини з солдатами НКВС. Забравши зброю, хлопці на санях
подалися на хутір Пеньки.
Одному з оперативної групи НКВС
вдалося втекти неушкодженим. Через ліс він намагався вийти на Борщів, але
потрапив у село Ланівці, де стаціонували енкаведисти. Дізнавшись про подію вони
одразу направилися в Констанцію. Взявши місцевого лісника Туза за провідника,
чекісти подалися на хутір Пеньки і оточили селянські двори. Використовуючи стареньких
людей для власного захисту, почали чинити страшні звірства. Посилали людей до
повстанців із записками – щоб ті здалися, прикривалися ними перед кулеметним
вогнем. А коли нічого не виходило, по-звірячому розстрілювали.
Стягнувши велику кількість військ з Товстенського,
Борщівського і Чортківського районів, енкаведисти почали нерівний бій з
невеликою групою повстанців з боївки СБ. Першим у бою упав поранений командир
боївки Жук. Над ним, ще живим, вороги вчинили страшну розправу: випекли очі,
розпечені на вогні металеві штирі вбивали в тіло. У цей день,
22 березня 1945 р., Жуку виповнилося рівно 22 роки. Так помер славний герой
України
Тим часом
хлопці продовжували вести бій уже на чолі з провідником-пропагандистом Гнатком.
Після півторадобового бою герої загинули, вистрілявши усі боєприпаси. Тіла їхні
більшовики стягнули під одну хату. А коли своїх побитих і поранених повезли у
Борщів, з цього скористалися повстанці на чолі з Сівачем (із боївки Жука),
котрий лишився живим. Під покровом ночі, за допомогою місцевих жінок,
похоронили пошматовані тіла своїх побратимів на городі жительки хутора Пеньки. Поховали командира
боївки Жука – Євстахія Петраса із с.Хом’яківка, Гнатка –
провідника-пропагадиста з Коломиї, стрільця Гомона з Підгаєччини, Кучерявого – Степана Опиханого із с.Шульганівка, Юрка Карпа Опиханого із
с.Шульганівка, Богуна – Павла Гедеона із с.Долина і Квітку - Петра Голодівського
із с.Шульганівки .
Сівачу довелося
вести боротьбу з більшовиками: під час облави був застрелений. Тіло його
згоріло у вогні. Останки Сівача були захоронені на місцевому цвинтарі у
Шульганівці. Майже усі хлопці з боївки Жука загинули, але пощади у
ворога не просив ніхто. Після цього трагічного бою, що відбувся у Пеньках, загинули Сян – Омелян
Трибухівський і Гонта (Казьо – Едьо) з Колиндян – у селі Мухавка в серпні 1947
р.
Пізніше
біля Нагірянського залізничного семафора був смертельно поранений Мат – Емілій
Осадца, а його друг вбитий, тіла їхні забрали у Ягільницький фермзавод. 1949
р., навесні, були підло вбиті в полі: Володимир Миколайович Осадца, Володимир
Теодорович Осадца і його рідний брат Ярослав. А.В.Конолу з Ягільниці вдалося
вирватися з оточення, а невдовзі його підступно вбили на полі під лісом – коли
вийшов з криївки. Тіло його привезли до с.Ягільниця на опізнання. Доля Орла – Івана
Поліса – досі невідома.Обставини загибелі стрільця Альта – Сільвестра Ковалика
– теж до кінця невідомі.
Перепоховання героїв, що впали на хуторі Пеньки, відбулося 4 листопада
1990 року на цвинтарі у селі Хом’яківка. Героям-повстанцям встановлено
пам’ятник, поруч висипана висока могила, увінчана хрестом. Слава
22 березня 2015 р.і у селищі
Нагірянка Чортківського району відбулася панахида–реквієм в пам’ять 70-ої
річниці з часу загибелі в бою воїнів УПА на хуторі Пеньки, які спочивають на
Хом’яківському кладовищі.
