Поезія писана серцем і душею.

Поезія писана серцем і душею.

               Мищишин Іванна Володимирівна народилася 7 липня 1959 р. в селі Хомяківка Чортківського району, Тернопільської області в сім’ї колгоспника. Навчалася в Нагірянській восьмирічній школі, потім у Бучацькій школі-інтернат. В 1985 р. переїхала жити з сім’єю у село Долина Чортківського району, яке їй стало рідним.
                Свої перші вірші наша землячка-емігрантка почала писати в Італії. Коли майже на кожному масовому заході звучить її поезія, у людей на очах навертаються сльози.
               Своє життя пані Іванна викладає у поетичних рядках.

«Життя моє – воно складне, але прекрасне»

 

Все життя, що я прожила наче в казці загуло.

Скільки всього в нім було?

Радість була – веселилась,

Прийшла біда сльозами вмилась.

Були зльоти і падіння

Й Госпднє благословіння.

У житті все я спробувала

І вперед я прямувала.

Народилась, виростала

З кожним роком підростала

Пішла вчитися у школу,

Посадила матіолу.

А коли закінчила я вчитись

Доля заставила влюбитись

Заміж вийшла я скоро,

Життя почалося суворе.

Потім діток народила, доглядала і ростила!

Шила, мила, прибирала,

Їсти дітям готувала.

Так минали дні й роки

Все із нової строки.

Підросли вже мої діти

Час вже встигнув пролетіти.

Пішли в школу діточки

Мої любі квіточки

А коли вже закінчили

Заміж скоро вискочили.

Внуків мені народили

І бабусею зробили.

В щасті високо літала

Наче в раї проживала!

Та не довго я літала

Стало так тяжко

Не можливо так жити

Покинулм гроші хату мою.

І я як та пташка летіла у вирій

Лишаючи хату і землю свою.

Пішла працювати на чужину

Здобула я гроші для свої родини.

Років багато я так блукаю

І щастя тут ніде не маю.

Де ж ти мій рай мого дитинства

Й велике щастя материнства?

Мій рідний край, мій добрий рай,

Де мої рідні проживають

Вони там все мене чекають.

Дочки мої дорогїі, внуки мої золотії

Те все, що я щастям називаю

І так завжди його бажаю.

 

          Провідний бібліотекар села Шульганівка Кучер Олександра Євгенівна та вся громада сіл Долина і Шульганівка щиросердечно вітають  Мищишин Іванну Володимирвну з днем народження та бажають міцного здоров’я, щастя, Божого бласловення та творчої наснаги на многії літа!

Віночок туги і любові Іванни Мищишин

Віночок туги і любові Іванни Мищишин

             У 2010 році вийшла перша збірочка поезії «Віночок туги і любові» нашої землячки Мищишин Іванни Володимирівни. До неі ввійшли вірші про Україну, рідне село Долина, емігрантське життя.
            Події на сході України не змогли пройти осторонь серця нашої землячки. Свої думки вона виклала на аркуші паперу…

«Зупинити війну»

В донецьких степах, чи луганських курганах.

Було це тепер на українських шляхах.

 Десь там при дорозі у травах пахучих,

Чувся там стогін людей тих живучих.

Там були убиті і ранені важко,

Поклич допомоги маленькая пташко,

О, Боже мій любий спини це прокляття,

Пошли ти на землю всім людям каяття,

Зупинити війну бо вона злая відьма,

О, Боже мій любий! Збережи Україну!

Пошли мир і спокій у нашу країну,

Щоб там при дорозі не вмирали сини,

Щоб завжди у сім’ях щасливо жили,

Щоб все це скінчилось, а ворог щоб здався,

Союз зла й неправди назавжди розпався.

 

«Молитва за Україну»

Молися, сестро, брате мій за неньку Україну.

За мир і спокій між людьми, за землю неділиму,

Щоб голуб миру пролетів над нашою землею,

І українцям сповістив, що буде мир над нею,

Щоб пишним цвітом на землі любов вітала храми,

Молися сестро, брате мій, за мову солов’їну

І Бог послухає нас всіх, і збереже країну.