Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня

Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня

    Дату святкування встановлено делегатами 30-ої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році.

      Перший Всесвітній день поезії пройшов у столиці Франції у 2000 році, в штаб-квартирі ЮНЕСКО. 

     Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, звертаючись у березні 2003 року до міжнародної громадськості з нагоди Всесвітнього дня поезії,закликав усі держави-члени, громадські організації та асоціації в цей день віддати належне поезії та замислитись про ту фундаментальну роль, яку вона відіграє в діалозі між культурами — в діалозі, який є гарантом миру.

     Основна мета святкування Всесвітнього дня поезії становить заохочення мовного розмаїття та підтримку зникаючих мов за допомогою поезії. Свято покликане сприяти розвитку поезії, поверненню до традиції поетичних читань, викладанню поезії, відновленню діалогу між поезією та іншими видами мистецтва (театром, танцями, музикою, живописом), а також заохочення видавничої справи та створення на сторінках засобів масової інформації позитивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого для людей.

     В Україні  Всесвітній день поезії уперше з'явилося у 2004 року.

Поезія — це сум, чарівність, музика, дотик до душі, струни якої ще довго будуть бриніти. І чим частіш — тим краще. Тоді людина буде духовно вищою та прекраснішою.

     Творцями поетичних творів є поети, які поетично сприймають дійність та поетично ставляться до навколишнього світу. Це вірні піддані громадяни Поезії, люди з витонченим смаком, що передають свої відчуття через рими, медіуми гармоній навколишнього видимого-невидимого багатовимірного Життя. Це надзвичайні люди: талановиті, з багатобарвним сприйняттям світу, з очима, відкритими для всього прекрасного.  Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя, неповторний барвистий опис життєво-важливих цінностей, переживань, почуттів, емоцій. Поезія — це неповторність. Однакових поетів не буває, бо в кожному є щось своє, незвичайне. З кожним поетом асоціюються свої рими, свої думки, свій настрій, свої слова… Вивчаючи творчість того чи іншого поета ми маємо унікальну можливість побути з думками поета наодинці, відкрити для себе його внутрішній світ та настрій. І якщо цей настрій співпаде з настроєм читача, то другий назавжди запам’ятає віршовані строки автора, поділиться ними із своїми рідними та друзями. Тоді поетичний твір відродиться заново, набуде нового, неповторного значення. Так він буде відроджуватись ще не один раз, даруючи відраду своїм читачам та безсмертя своєму автору.

                                               Що таке поезія?

                                         Це – мука:

                                         Підступає, множиться, болить.

                                         Іноді візьме тебе за руку,

                                         Іноді відпустить і мовчить.

                                         Що таке поезія?

                                         Це – свято:

                                         Грає в тобі музикою слів,

                                         Молодечо, радісно, крилато

                                         Викресає іскру з почуттів.

                                                Що таке поезія?

                                         Це – совість:

                                         Бо коли несила говорить,

                                         То вона заплаче… І говорить,

                                         І сльозою кожною бринить.

                                         Що таке поезія?

                                         Це – проза,

                                         Що до рими пнеться в лабіринт.

                                         Вулканічна лава, що морозить.

                                         Жар вогню, що в спеку холодить.

                                                Що таке поезія?

                                         Молитва.

                                         Звернення до Бога і людей.

                                         Це - любові невимовне світло,

                                         Що до Тебе крізь цю ніч веде.