Наші земляки

Омелян Дерій – правник, громадський діяч, добродій
Він народився у селянській сім`ї у с. Долина Чортківського
повіту 19 квітня 1911 р. Про його життєвий шлях донедавна
було відомо небагато. Інформацію знаходили буквально
по крупинках, витягували із архівів діаспорівських
друкованих видань, зокрема українського щоденника Нью-
Йорка «Свобода», видання Союзу українок Америки «Наше
життя», книга «Чортківська округа», часопису «Над Бугом і
Нарвою»…
На першій полосі українського щоденника «Свобода»
(Джерзі-Ситі і Нью-Йорк) від 15 вересня 1987 р. було
надруковано замітку:
У п’ятницю, 11 вересня 1987 р. у Балтиморі на 76-му році
життя помер після короткої недуги сл. п. доктор права
Омелян Дерій, активний і провідний член української громади,
голова дирекції кредитової кооперативи «Самопоміч» в
Балтиморі, член Контрольної Комісії Українського Братського
Союзу, голова місцевого відділу УАКРади, колишній голова
відділу УККА, голова Контрольної комісії Ювілейного
Комітету відзначення 1000-ліття Християнства в Україні,
організатор і активний член багатьох місцевих і крайових
товариств і організацій.
Похоронні відправи в середу, 16-го вересня, о годині 10-й рано,
у церкві святого Михаїла, при 524 Південь Волф вулиці у
Балтиморі, а потім на місцевий цвинтар.
Залишив в жалобі дружину Ельфріду і двох дітей, Елізабету і
Олександра, та родину в Україні. Замість квітів на могилу
родина просить складати пожертви на будівельний фонд
місцевої української католицької церкви, або на українські
установи чи харитативні організації в кредитовій
кооперативі «Самопоміч» в Балтиморі, 239 С.Бродвей.
У Балтиморі помер доктор Омелян Дерій
Інтернет-видання «Над Бугом і Нарвою» (український часопис
Підляшшя) розповідає про освіту тогочасної української молоді й тут
знаходимо згадки й про нашого земляка:
Українська молодь з Галичини, Волині, Холмщини і Полісся
У 1919 році, після проголошення незалежності Польщі, поновив свою
роботу університет у Вільні, який невдовзі став значним науковим
осередком молодої держави. Сюди на навчання потягнулися українські
хлопці та дівчата з Галичини, Волині, Холмщини і Полісся. Їм для захисту
національних прав необхідно було своє товариство. І у 1928 році 33-
особовий гурт створив в університеті Спілку українських студентів (СУС).
Першим головою спілки був Іван Рудкович. Крім культурно-
просвітницького напрямку СУС мав і інші завдання: матеріальний захист
студентів (при союзі була «Самопоміч» і студентська корпорація
«Крути»), розвиток дружніх стосунків з білоруськими та литовськими
студентськими організаціями і т.д.
У перший рік існування СУС мав певні складнощі, бо за малої кількості
членів і власних коштів праця йшла повільно. Хоча ще тоді був
створений спільний білорусько-український хор під орудою Юльяна
Фаремного. У наступному 1929 році робота пішла жвавіше і дала добрі
результати. Українці влаштували концерт, щоб ознайомити місцеву
громадськість з чудовими українськими піснями та танцями. Також
організували традиційний концерт, присвячений Тарасові Шевченку,
кілька спільних вечірниць з білоруськими і литовськими студентами. 1930
року СУС став самодостатньою організацією: мав на своєму рахунку 900
злотих і міг повністю задовольняти потреби своїх членів. Тоді очолив
його Никандр Сагайко. Члени спілки носили спеціальний синій кашкет з
околом жовто-блакитного кольору, на маківці якого був зображений
жовтий тризуб. СУС мав свою бібліотеку, яка передплачувала газети і
часописи: «Новий час», «Діло», «Неділя», «Український голос»,
«Літературно-науковий вісник», «Студентський шлях», «Рідна мова»,
«Наш клич», «Наш фронт», «Спорт», «Обрій», «Червона калина» та інші.
У 1931 році кількість членів збільшилась до 60 і на такому рівні
трималася до кінця існування спілки. У 1935 році СУС очолив Степан
Федик (нар. 1909, Самбірський повіт). Оскільки Литовська республіка
була однією з головних закордонних баз діяльності Організації
Українських Націоналістів, то ОУН опановує СУС, перетворюючи його в
один з каналів зв’язку між крайовим та закордонним проводами, а також
між українськими, білоруськими і литовськими націоналістами. Один з
керівників спілки Іван Малиновський їде до Львова, де зустрічається з
митрополитом Андрієм Шептицьким, який пообіцяв фінансову допомогу.
Планувалося тоді видання українського часопису, але це чомусь не
здійснилося. 17 лютого 1935 корпорація «Крути» відзначила смерть
великого українського державного діяча і історика Михайла
Грушевського. У 1936 році СУС очолив Мирослав Гарасимчук.
У 1938 році СУС очолив Володимир Гуцуляк (нар. 1910, Снятин). Йому
допомагав Тарас-Ярослав Гуцуляк (нар. 1913, Буськ). У поліцейському
звіті (ДАБО, ф.1, оп. 10, спр. 1449, арк. 214) читаємо: 27 листопада 1938
року у приміщенні СУС на вулиці Мицкевича 11 відбулoся ознайомче
чаювання, на яке прийшли всі студенти-українці – члени спілки, а також
представники старшого покоління, а саме: доцент Самборський,
священики Громацький і Пільц, професор Володимир Вінницький, Еміль
Соломонов, Мирослав Хомишин, Мирослав Рибак, доктор Олександр
Петрук, Федір Матвеєвець, а також представники студентських союзів
литовців та білорусів. З промовою виступив заступник голови спілки
Василь Зайцев, в якій вітав всіх присутніх, насамперед білорусів і
литовців. Голова Союзу білоруських студентів Дацюкевич сказав, що
впевнений в тому, що Україна з мрії перетвориться у реальність.
Насамкінець зібрання був збір коштів на «Рідну школу».
Створення 26 жовтня 1938 року Карпатської України викликало серед
українських студентів величезне піднесення і переконаність, що у
скорому майбутньому повстане незалежна Україна. Також велике
враження викликала відомість про внесення УНДО до Сейму проекту
закону про автономію українських земель. Події у Карпатській Україні
зробили велике враження і на білоруських діячів, багато з яких
(наприклад, колишній сенатор Олександр Власов) висловлювалися за
орієнтацію на Україну. І СУС став майданчиком таких перемовин.
Останнім головою спілки став у 1939 році Василь Зайцев. В
університеті тоді було сім факультетів: права і громадських наук (право),
медичний (мед.), фармацевтичний (фарм.), математично-
природознавчий (мат.-прир.), гуманітарний (гум.), мистецтв (мист.),
сільськогосподарський і теологічний. Пропонуємо список членів СУС
(можливо неповний), складений на основі документів з Центрального
державного архіву Литви (ф. 318, оп.1, спр. 4 і 8), з вказівкою
документально підтверджених років членства в СУС:
Андрощук Всеволод – мед., 1936-38, закінчив університет 1938 р.
Майже невідомий життєпис визначного українського письменника і
журналіста Бориса Ольхівського. Навіть у різних енциклопедіях рік його
народження вказується неправильний – 1908. Нами в Центральному
державному архіві Литви відшукана особиста справа студента
Віленського університету Бориса Ольхівського, де є його автобіографія
(ф. 175, оп. 2V/Ca, спр. 495, арк.1).
Що можна ще додати до цього? Батько Бориса у 1926 року служив
священиком у невеличкому білоруському містечку Клецьк. А це дало
підставу поетці Наталії Лівицькій-Холодній у своїх спогадах назвати
письменника білорусом за походженням. З клірових відомостей, що
зберігаються у Гродні у Національному історичному архіві республіки
Білорусь (ф.561, оп.2, спр.5, арк.16), можна дізнатися про його батьків та
дідів. Батько письменника Юліан Петрович Ольхівський народився 15
липня (за с.с.) 1880 року у селі Мотикали Брестського повіту в родині
православного священика. Мати Онисія Гнатівна Ширинська народилася
1886 року у селі Гвозница Брестського повіту також у священицькій сім’ї.
Наталія Лівицька-Холодна називала Бориса Ольхівського ідеологом
їхнього варшавського літературного гуртка при редакції часопису «Ми».
Тому життя та творчість талановитого письменника потребують
подальших глибоких досліджень.
Олександр ІЛЬЇН, Пинськ
Як бачимо із цих скупих відомостей, наш земляк навчався у
Вільно в університеті, здобуваючи знання у сфері права. Він
провчився довгих 5 років, закінчивши університет й здобувши вищу
освіту. Був також учасником згаданої вище Спілки Українських
Студентів (СУС).
Вдома, у Чорткові, мав свою адвокатську канцелярію (так пише
книга, видана в 1974 р. в США, – «Чортківська округа», видання якої
було подією у світі діаспори і до видання якої він причетний також,
бо був одним із добродіїв, які пожертвували на це не малу на той
час суму – 100 дол.). Був членом ОУН (м).
Під час ІІ світової війни емігрував за кордон. Спочатку – в Європу,
а згодом – у США. Жив у Балтиморі. Як бачимо із клепсидри у газеті
«Свобода», доктор права Омелян Дерій займався адвокатською
практикою, вів активне громадське життя. Був великим меценатом,
добродієм. Зокрема, знаходимо його прізвище у списку спонсорів,
що склали пожертви на будівельний фонд Українського музею (200
дол.), у фундацію Українського вільного університету (його
прчислено до тих добродіїв, котрі постійно підвищують і
розбудовують свої фонди і вклади при фундації УВУ).
Матеріал підготувала Оксана Свистун

«Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон»

Кожна людина живучи в сучасному світі, тримає в пам’яті сторінки історії свого народу. Без цього фундаменту ми не зможемо осягти істину, крокувати в майбутнє.

            Духовний дім для нашого народу побудував великий син України Тарас Шевченко. «Ми чуємо тебе Кобзарю, крізь століття» - ці пророчі рядки Василя Симоненка перегукуються із народним розумінням Шевченка – поета і людини. Березень щорічно звіщає нам про народження одного з кращих синів України – народного поета, Пророка, генія, українського апостола Тараса Шевченка. Тому бібліотека підготувала і провела літературну годину «Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон», яку проведено 10 березня біля пам’ятника Т.Шевченка. Отець Роман Гончарик відправив поминальну панахиду і виступив з промовою  про генія українського народу  - Тараса Шевченка. Ведучі Прондюк Наталя, Пельвецька Іванка  розпочали  свій виступ словами шани Великому Пророку. Вірш «В дні тривог…» прочитав Бук Микола, «Мені тринадцятий минало» - Луговик Микола, «Тарасова ніч» - Осадца Надія, «Садок вишневий коло хати» - Жолківська Віра, «Тече вода з під явора» - Драпак Софія, «Сон» - Луговик Софія, «Кохайтеся чорнобриві» - Дроздова Ліля. Учні другого класу школи Бартків Христина, Хрик Роман, Романів Христина, Качан Іван прочитали вірш «У нашій хаті на стіні». «До мене сьогодні всміхнувся Шевченко» прочитали Сенів Тарас і Качан Андрій, «Кобзар» - Романів Надія, 

«Стань Тарасе» (автор місцева поетеса Мищишин Іванна) виконала Вівчар Наталя.

       На завершення заходу церковний хор виконав «Заповіт» Т.Шевченка. В бібліотеці оформлено виставку-портрет «Читаймо Тараса, учімося в нього».

Там цвіт прекрасний України довічним сном калинно спить

Славних хлопців – добровольців зібралося триста

А дорога, наче доля, - коротка, терниста

 Ой ви, Крути, ой ви, Крути,  заступіть собою,

 Бо проллється кров юнача цілою рікою.

               29 січня вся Вкраїна, вшанувала пам’ять Героїв Крут – молодих хлопців, котрі загинули, душу й тіло поклавши за нашу свободу. Теперішні часи славляться новими  крутянцями. Небесна Сотня, юнаки, зрілі чоловіки, навіть жінки – стоять пліч-о-пліч перед грізним ворогом зі сходу, захищаючи волю, Україну, нас. Подвиг крутянців і таких же стійких у вірі в Україну їх однолітків й старших через майже сотню років змушує замислитися кожного: чи й ми так само не похитні у своїх переконаннях, щодо будучності Української держави, чи щиро мовимо: «Душу й тіло ми положим за нашу
             Саме цій події бібліотекою-філіалом села Шульганівка  приурочено  урок історичної  правди «Там цвіт прекрасний України довічним сном калинно спить» (до дня пам’яті Героїв Крут). В книгозбірні оформлено виставку-пам'ять «Крути: тут кувалась наша воля». З вступним словом до молоді звернулась бібліотекар Кучер О.Є. Ведучі Прондюк Наталя, Дроздова Ліля розпочали свій виступ «І знов, у котрий це вже раз зійшлися ми в одній родині, щоб пом’янути той славний час, коли в офіру Батьківщині себе принесли кращі з нас».Вірш П.Тичини «На Аскольдовій могилі» прочитала Вівчар Наталя. Вірш «Ще тільки вчора упали тюрми» - прочитала Федорців Вікторія. Присутні мали змогу через інтернет переглянути відео- перегляд Молодіжної компанії «Пам’ятай про Крути» та відео-подорож до меморіального комплексу «Пам’яті Героїв Крут» в с.Памятне  Чернігівської області. З оглядом літератури і періодичних матеріалів «Пам’ятай про Крути»  виступила бібліотекар О.Кучер.

Хай рік Новий, Різдво Христове вам подарують щасливі дні

Під такою назвою 17 січня в приміщенні Шульганівського будинку культури відбувся різдвяний вечір, підготовлений директором СБК Ганною Прондюк, бібліотекарями с. Шульганівка та с. Долина Олександрою Кучер та Світланою Богуцькою.

В обіймах ночі земля дрімає…

О Боже любий, яка краса!

Яскраво місяць в висотах сяє,

А небо чисте, немов роса.

Збулись нарешті слова пророчі,

В людському тілі зійшла любов,

Коли все спало, в темряві ночі

На землю з неба Христос прийшов.

Такими словами, мовленими Наталією Вівчар, розпочалося різдвяне дійство. Ансамбль «Перевесло» та гості із Ягільниці – ансамбль «Любисток» (кер. – Руслан Букалюк) виконали колядку «Бог Предвічний». Ведучі свята Мар`яна Кушнерик та Галя Опихана повідали: «Два тисячоліття тому ясне сонце зійшло над людством, яке віддавна блукало серед темної ночі, – народився наш Господь, Ісус Христос. Він є Сонцем, що освічує кожну людину, яка приходить в цей світ».

Потім слово для привітань надали сільському голові Ігорю Біловусу.

З уст дітей прозвучало багато різдвяних віншувань, поезії, присвяченої цьому великому релігійному празнику, місцевої поетеси Іванни Мищишин: «Новина світу», «Я маленький пастушок», «Дитятко наше Ісус», «Різдво заробітчанки». Присутні мали змогу подивитися театралізоване дійство «Свята вечеря» та «Маланка», «Вертеп». Молодша група з натхненням виконала танець «Ангелятка». Старша група, ансамбль «Дзвіночок» виконали пісню «Пахне світлиця».

У виконанні ансамблю «Перевесло» прозвучала в’язанка різдвяних колядок та пісня «Святкова». Ансамбль «Любисток» виконав «Бог ся рождає», «Добрий вечір тобі, пане господарю». Засівальники засіяли присутніх пшеницею, житом, цукерками.

Іван Старовський прочитав «Різдвяну молитву за мир» місцевого поета Михайла Іванківа.

На закінчення свята солістка Люда Буряк виконала колядку «Україна колядує», яку підтримали усі учасники свята.

Директор СБК Ганна Прондюк передала вітання землякам із Різдвом Христовим від вихідців із наших сіл Марії Рубльовської-Синенької зі Львова та Наталії Сенів-Жук із Тернополя, яка вже 6 років поспіль робить підписку газети «Вільне життя» для Шульганівської бібліотеки, а також щиро подякувала усій громаді сіл Долина і Шульганівка, хто прийшов на різдвяне дійство, та ПАП «Довіра», зокрема його директорові Івану Войцишину та головному бухгалтерові Наталії Бойчук за благодійність та спонсорську допомогу.

Олександра Кучер, бібліотекар бібліотеки с. Шульганівка

Написано серцем

Різдво заробітчанки

Чому так тяжко на душі?

Бо ти – далеко в чужині…

Чому ти свято не святкуєш,

Як будній день – завжди працюєш?

Сьогодні свято у родині,

І у твоїй рідній хатині

До столу сядуть вечеряти

Твої діти, батько й мати…

А ти умиєшся сльозою,

Неначе чистою водою,

Святу молитву розпочнеш

І в смутку тихо ти заснеш…

А в сні полинеш в рідний край,

В той домашній добрий рай,

Де коляда іде гурбою

І кличе всіх людей з собою…

Господь родився – наш Спаситель,

Усіх людей Він покровитель,

Тож співаймо, прославляймо

І Ісусика вітаймо!

Христос ся рождає! Славімо Його!

Іванна Мищишин, Італія – Україна – с. Долина

 До тебе горнусь, мов дитина мала -

Ти для мене в житті наче рідна матуся.

Вертаюсь на твої батьківські поля…

Я жити у тебе повсякчасно учуся.

Росте при дорозі тополя струнка,

Дарує плоди нам червона калина

Дає мені силу й наснагу в житті

Кровинка моя – життєдайна Долина.

             Ці слова ми адресуємо нашому земляку, уродженцю с.Долина, а сьогодні він проживає в селі Устечко Заліщицького району Шевчуку Євгену Волоимировичу, який багато поетичних рядків присвятив односельчанам, а також зустрічам, які проводимо на протязі 2009-2012 рр. з  вихідцями сіл Долина і Шульганівка. Односельчани люблять і поважають його  за його пісні, гуморески і поезію про своє село.

             10 грудня Шевчук Євген Володимирович святкує свій день народженя. Тож громада сіл Долини та Шульганівки вітає свого земляка.Всього, що найкращого в світі буває,

Бажаєм спокою й миру в родині,

Щоб щастя всміхалось при кожній хвилині,

Тепла і поваги від добрих людей,

Любові і щедрості від внуків і дітей.

Бажаємо прожити у силі й здоров’ї

Ми щиро Вам бажаєм.

Ще многії літа.

З повагою односельчани та працівники культури села Шульганівка.