Віночок туги і любові Іванни Мищишин

Віночок туги і любові Іванни Мищишин

             У 2010 році вийшла перша збірочка поезії «Віночок туги і любові» нашої землячки Мищишин Іванни Володимирівни. До неі ввійшли вірші про Україну, рідне село Долина, емігрантське життя.
            Події на сході України не змогли пройти осторонь серця нашої землячки. Свої думки вона виклала на аркуші паперу…

«Зупинити війну»

В донецьких степах, чи луганських курганах.

Було це тепер на українських шляхах.

 Десь там при дорозі у травах пахучих,

Чувся там стогін людей тих живучих.

Там були убиті і ранені важко,

Поклич допомоги маленькая пташко,

О, Боже мій любий спини це прокляття,

Пошли ти на землю всім людям каяття,

Зупинити війну бо вона злая відьма,

О, Боже мій любий! Збережи Україну!

Пошли мир і спокій у нашу країну,

Щоб там при дорозі не вмирали сини,

Щоб завжди у сім’ях щасливо жили,

Щоб все це скінчилось, а ворог щоб здався,

Союз зла й неправди назавжди розпався.

 

«Молитва за Україну»

Молися, сестро, брате мій за неньку Україну.

За мир і спокій між людьми, за землю неділиму,

Щоб голуб миру пролетів над нашою землею,

І українцям сповістив, що буде мир над нею,

Щоб пишним цвітом на землі любов вітала храми,

Молися сестро, брате мій, за мову солов’їну

І Бог послухає нас всіх, і збереже країну.

Вклонімося матері своїй

Вклонімося матері своїй

Мама! Мати! Матуся... Скільки спогадів, тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж, чиїми грудьми вигодувано цілий світ. Це перше слово мама, мовлене ними, на все життя залишається дорогим у серці.


Рідна мати! Вона – любов, вона печаль і втіха,

Жива вода на виразки душі,

Поки живе – обереже від лиха,

Завжди підтримає мене.

        До дня Матері працівники бібліотеки-філіалу Кучер О.Є. та СБК Прондюк Г.М. села Шульганівка підготували і провели літературно-музичний вечір «Вклонімось матері своїй».

       Розпочалося свято молитвою за матерів, яку провів о.Роман Гончарик. Порадували присутніх в залі вихованці дитячого садочку «Сонечко» під керівництвом Горлій К. та  Буряк Т.

         Особливу увагу було приділено матерям, чиї сини були і зараз знаходяться в зоні АТО на сході України.

          Ведучі вечора Кушнерик М. та Опихана Г. запросили заступника голови Чортківської районної ради Хруставку Л.М., директора ПАП «Довіра» Войцишина О.І. і бухгалтера Бойчук Н.М. вручити квіти та подарунки матерям. Дарунком для матерів стали пісні у виконанні солістів  Бабій Т. і Буряк Л., ансамблю дівчат «Віночок». Пісню «Сумна легенда» у виконанню жіночого ансамблю «Перевесло» присвячено тим матерям, сини, чоловіки яких загинули на Майдані і сході України. Пісню «Степом, степом» у виконанні Іванкова М. присвячено тим, хто живим вернувся із другої світової війни та тим, чиї батьки, брати не вернулись з поля бою. Молода вокалістка, гостя з м.Чернівці Бойчук Н. порадувала присутніх піснями «Помоліться батьки», «Посіяла людям» і танецем «Тиша». Гості свята - голова сільської ради с.Ягільниця Зібрівський Й., та соліст Пуляк М. привітали жіночий ансамбль «Перевесло» з ювілеєм. А поет-пісняр Іванків М. подарував ансамблю солодкий смаколик – святковий торт.

        Із сльозами на очах слухали присутні поезії нашої односельчанки Мищишин І., яка десять років працює в Італії.
        Свято закінчили багатоголосим, урочистим «Многая літа».

ОДА ЮВІЛЕЮ «ПЕРЕВЕСЛА»

ОДА ЮВІЛЕЮ «ПЕРЕВЕСЛА»

 

Все у клубі в нас було,

Та із часом все «сплило»

І хористи й танцюристи,

І аматори –артисти.

Виступали гарно діти

Мали змогу ми радіти,

Но п’ять літ тому назад

Мов талантів «зорепад»,

Чого в клубі не бувало,

«Перевесло» згуртувало.

Гарних дюжина дівчат

Заспівали невпопад,

Заспівали професійно,

Гармонійно та надійно.

А зв’язали їх старання

Наші і «профі» Таня й Ганя.

Так і врешті решт помало

«Перевесло» виростало.

Пісні ваші немов друзі

Стали знані у окрузі,

Та в районі повні зали

Стоячи на «біс» вас звали.

Брали участь в фестивалях,

В урочистих ритуалах.

У Теребовля вам плескали

Дипломантами ви стали.

В Ниркові – на фестивалі

Краще всіх ви заспівали.

Бачив виступи Гусятин,

Були на лемківських святах.

І в Тернополі співали,

Своїм виступом вражали.

Були відгуки в газеті,

Появились в Інтернеті,

І не тільки промелькнули,

Небайдужих сколихнули

В час складний на радість нам,

Та на злобу «москалям».

І пісні духовні ваші

Теж запали в душі наші.

В Церкві прихожан громада

Завжди слухати вас рада.

А весільні хороводні

Ви традиції народні

У районі відродили

За що всі вас полюбили.

Хай постійно раз за разом

Поступають вам «закази».

Кожна з вас, наче цеглинку

Вплела свою соломинку

В «Перевесло», щоб з’єднати

Колектив в ансамбль зв’язати.

Добрим словом слід згадати

Й тих, хто б мав з вами співати –

Це Мар’яна, та дві Олі

Не склалось – веління долі,

Було чути нам із вами

Як у піснях ви звучали.

Мов дзвіночки голоснії

Марійка, Люда, Тані й Ліля

Завжди на високім рівні

Ткуть мелодії чарівні.

Таня, Люда та Надія,

Краще них ніхто не вміє

Третім голосом співати

Та гармонію тримати.

Ганя й невеликі Галі

Голосами вийшли вдалі

Тембром гарним володіють

Та співати другим вміють.

І костюми «Перевесло»

Самі кращі має чесно

Всі по вищому розряді,

Завдяки старанням Наді.

За п’ять років, що співали,

Компліментів купу мали

Залишилось зовсім мало

Київ покорити вдало.

Вірим вистачить вам сили,

Щоб  народного «схопили».

Щастя, миру зичим всім вам

Рідним, близьким, вашим сім’ям.

Вдалих виступів багато

З ювілеєм вас дівчата!

Всім нам завжди з вами весело

З ювілеєм «Перевесло»!!!

З повагою Іванків Михайло Васильович

с. Долина

2015 рік 

Глядачам із вами весело – з ювілеєм, «Перевесло»!

Глядачам із вами весело – з ювілеєм, «Перевесло»!

 

У травні місяці свій перший невеликий ювілей святкуватиме гордість сіл Долини і Шульганівки – жіночий ансамбль «Перевесло» Шульганівського будинку культури, що на Чортківщині. За цей проміжок часу – 5 років – колектив добився визнання своїми вдалими виступами.

А почалося з того, що директор Чортківського РБК Осипа Овод, побачивши виступ дівчат на концерті в нашому будинку культури в травні 2010 р., сказала: «Працюйте, у вас є майбутнє». Слова фахівця підбадьорили учасниць. Енергійно взялася за роботу директор СБК Ганна Прондюк. Основною опорою їй стала Тетяна Бабій, вчитель місцевої школи. Цей тандем зумів організувати ансамбль, розробити програму виступів. У становленні колективу активно допоміг тодішній заступник голови райдержадміністрації Любомир Хруставка. Основним спонсором у вирішенні матеріальних проблем був і по сьогодні є ПАП «Довіра» (керівник – Іван Войцишин). Костюми для виступів пошили самі (дизайнером та майстром з пошиву виступила Надія Рудан) і почали активно працювати.

Завдяки наполегливості та старанню дівчата скоро добилися успіхів. За п’ять років часу, крім виступів на сценах району взяли участь у фестивалях: «Забава у княжому місті Теребовлі», «Джурин-фест» у с. Нирків Заліщицького району, «Купальська феєрія» у с. Чагарі Гусятинського району, Західноукраїнській туристичній виставці-фестивалі в м. Тернополі. Усюди виступали успішно. Ансамбль став номінантом районної премії у галузі культури «Людина року – 2013».

За роки своєї діяльності ансамбль багато разів був учасником благодійних концертів місцевого та районного масштабів. Репертуар – різноманітний, та все ж основою є народні пісні. З метою виховання молоді у дусі українських традицій «Перевесло» виконує стародавні весільні обряди, чим завоював велику популярність в усій окрузі.

Свою історію дівчата ведуть у фотоальбомі, на сайті Інтернету, дипломи та нагороди красуються у рідному СБК. Є нові задумки і бажання надалі тішити людей своїми талантами.

В честь цієї дати бажаємо колективу добитись звання народного, а також зичимо таких простих, та необхідних кожному понять, – миру, здоров`я, творчих успіхів та Божого благословення на многії літа!

Весна іде наповнена чудес… Христос Воскрес!

  Весна іде наповнена чудес… Христос Воскрес!

Великдень всіх нас на гостини просить,

 Малює сонце полотно небес,

 І крашанку, як посмішку, підносить

 Христос Воскрес!

 Воістину Воскрес!

                 Всі з нетерпінням чекали це величне свято, яке споконвіку символізує перемогу над силами темряви і зла, уособлює примирення  і  прощення.  Напередодні Воскресіння Христового бібліотечні працівники Чортківської РКЦБС взяли участь у виставці   «Великодні барви», що проходила в районному будинку культури ім.К.Рубчакової. До організації виставки долучились  32 бібліотеки – філії району. Відкрили виставку: заступник голови Чортківської РДА Іван Віват та протосинкел Бучацької Єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний, митрофорний протоієрей о. Михайло Левкович та начальник відділу культури, туризму, національностей та релігій райдержадміністрації Галина Чайківська.

               Відвідувачі виставки мали змогу побачити різножанрові композиції: писанки, крашанки, паски,  картинки, великодні кошики, вишиті рушники.

               Участь у виставці взяла і провідний бібліотекар Кучер Олександра Євгенівна. Святкові подарунки було передано дітям інвалідам  районного центру реабілітації та адаптації «Дорога в життя» та одиноким хворим,  які перебували під час Великодніх свят у Чортківській комунальній районній лікарні.

Люди і долі в історії сіл Шульганівка і Долина

Люди і долі в історії сіл Шульганівка і Долина

У серці пісня солов’їна

Летить від круг старих Дніпра

Це Шульганівка і Долина

Бажають земляком усім добра.

І знов вітають всіх лелеки

І цвіт акації п’янить!

Бо, в роки юності далекі

Вертає нас ця світла мить.

Т.Іовенко (м.Київ, уродж. с.Шульганівка)

           26 липня 2009 р. відбулося перше свято-зустріч «З любов’ю до рідного села», на яке було запрошено уродженців, вихідців із цих сіл. На першу зустріч приїхала Жук (Сенів) Наталія Петрівна, яка, як і всі хто приїхав на це свято були по справжньому схвильовані і раді зустрічі з односельчанами, родичами яких не бачили багато років.

          Народилася Жук (Сенів) Наталія Петрівна народилася 12.11.1933 р. в с.Більче-Золоте Борщівського району в сім’ї селян, активістів «Просвіти» Петра Сеніва та Іванни Вівсяник. Батько провадив культурно-просвітницьку діяльність в селі, займався постановкою та музичним супроводом виступів та театральних вистав сільської молоді, служив дяком та регентом хору в місцевій церкві. Мати брала активну участь у цих постановках та співала у церковному хорі. У сім’ї Сенівих зростало троє дітей: Олесь, Наталя та Леся.
           У 1934 р. батьки повернулися в рідне село Долина Чортківського району, де продовжувала займатись улюбленою справою та вести домашнє господарство.
           Наталя вчилася спочатку в початковій школі с.Долина, а потім в с.Ягільниця. Після закінчення Ягільницької середньої школи в 1950 р. поступила до Чернівецького державного університету на математичне відділення фізико-математичного факультету. Після закінчення ЧДУ в 1955 р. була направлена на роботу вчителем фізики й математики в залізничну школу робітничої молоді Калінінської залізниці в м. Ржен (твер Тверської губернії Російської федерації), що на річці Волга.
            Через два роки повернулася в рідні краї. З 1957 по 1960 рр. працювала викладачем фізики і математики в Чортківському сільськогосподарському технікумі. З 1960 р. працювала в Тернополі, спочатку в школі робітничої молоді №2, а з 1963 р. – асистентом, потім – старшим викладачем, а згодом доцентом кафедри вищої математики Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту.

              У 1983 р. захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата фізико-математичних наук. Закінчила свою трудову діяльність в 1999 р. на посаді доцента кафедри вищої математики Тернопільського державного технічного університету ім..І.Пулюя.

              У свої молоді роки успішно поєднувала професійне зростання із творчістю, будучи солісткою-вокалісткою аматорських колективів як у Ржеві, так потім і у Чорткові й Тернополі. В 1960 р. стала учасницею Декади української літератури та мистецтва у Москві в жанрі солоспів від Чортківського районного будинку культури.

         В 1960 р. пані Наталія одружилась з Жуком В.Ф., виховала двох доньок, має чотирьох онуків та двоє правнуків.

          Наталя Петрівна, яка вихована в сім’ї національно-патріотичній з високими духовними і моральними якостями на знак вдячності уже 5 років поспіль підписує періодичні видання для бібліотеки с.Шульганівка

ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ

ЗА ВОЛЮ УКРАЇНИ

           22 березня 1945 року на хуторі Пеньки (Борщівський р-н) у жорстокому бою з енкаведистами смертю героїв впали повстанці УПА з боївки Євстахія Петраса (Жука). Після чергової кривавої операції над мирними жителями в селі Глибочку Борщівського району оперативна група військ НКВС направилась машинами до Озерян, щоб зірвати чергову операцію в селах Капустинці, Заболотівка та інших, 20 березня 1945 р. енкаведистам перекрила дорогу боївка СБ під проводом командира Жука .

 Влаштувавши засідку у лісі під Констанцією, патріоти знищили 2 машини з солдатами НКВС. Забравши зброю, хлопці на санях подалися на хутір Пеньки.

        Одному з оперативної групи НКВС вдалося втекти неушкодженим. Через ліс він намагався вийти на Борщів, але потрапив у село Ланівці, де стаціонували енкаведисти. Дізнавшись про подію вони одразу направилися в Констанцію. Взявши місцевого лісника Туза за провідника, чекісти подалися на хутір Пеньки і оточили селянські двори. Використовуючи стареньких людей для власного захисту, почали чинити страшні звірства. Посилали людей до повстанців із записками – щоб ті здалися, прикривалися ними перед кулеметним вогнем. А коли нічого не виходило, по-звірячому розстрілювали.

           Стягнувши велику кількість військ з Товстенського, Борщівського і Чортківського районів, енкаведисти почали нерівний бій з невеликою групою повстанців з боївки СБ. Першим у бою упав поранений командир боївки Жук. Над ним, ще живим, вороги вчинили страшну розправу: випекли очі, розпечені на вогні металеві штирі вбивали в тіло. У цей день, 22 березня 1945 р., Жуку виповнилося рівно 22 роки. Так помер славний герой України

             Тим часом хлопці продовжували вести бій уже на чолі з провідником-пропагандистом Гнатком. Після півторадобового бою герої загинули, вистрілявши усі боєприпаси. Тіла їхні більшовики стягнули під одну хату. А коли своїх побитих і поранених повезли у Борщів, з цього скористалися повстанці на чолі з Сівачем (із боївки Жука), котрий лишився живим. Під покровом ночі, за допомогою місцевих жінок, похоронили пошматовані тіла своїх побратимів на городі жительки хутора Пеньки. Поховали командира боївки Жука – Євстахія Петраса із с.Хом’яківка, Гнатка – провідника-пропагадиста з Коломиї, стрільця Гомона з Підгаєччини, Кучерявого – Степана Опиханого із с.Шульганівка, Юрка Карпа Опиханого із с.Шульганівка, Богуна – Павла Гедеона із с.Долина і Квітку - Петра Голодівського із с.Шульганівки .

              Сівачу довелося вести боротьбу з більшовиками: під час облави був застрелений. Тіло його згоріло у вогні. Останки Сівача були захоронені на місцевому цвинтарі у Шульганівці. Майже усі хлопці з боївки Жука загинули, але пощади у ворога не просив ніхто. Після цього трагічного бою, що відбувся у Пеньках, загинули Сян – Омелян Трибухівський і Гонта (Казьо – Едьо) з Колиндян – у селі Мухавка в серпні 1947 р.

           Пізніше біля Нагірянського залізничного семафора був смертельно поранений Мат – Емілій Осадца, а його друг вбитий, тіла їхні забрали у Ягільницький фермзавод. 1949 р., навесні, були підло вбиті в полі: Володимир Миколайович Осадца, Володимир Теодорович Осадца і його рідний брат Ярослав. А.В.Конолу з Ягільниці вдалося вирватися з оточення, а невдовзі його підступно вбили на полі під лісом – коли вийшов з криївки. Тіло його привезли до с.Ягільниця на опізнання. Доля Орла – Івана Поліса – досі невідома.Обставини загибелі стрільця Альта – Сільвестра Ковалика – теж до кінця невідомі.

      Перепоховання героїв, що впали на хуторі Пеньки, відбулося 4 листопада 1990 року на цвинтарі у селі Хом’яківка. Героям-повстанцям встановлено пам’ятник, поруч висипана висока могила, увінчана хрестом. Слава

        22 березня 2015 р.і у селищі Нагірянка Чортківського району відбулася панахида–реквієм в пам’ять 70-ої річниці з часу загибелі в бою воїнів УПА на хуторі Пеньки, які спочивають на Хом’яківському кладовищі.